«Закінчилося знущання». НАБУ закрило справу проти виробника тепловізорів Archer. Як це вплинуло на бізнес і до чого тут син банкіра Тимонькіна

28 Листопада 2025
Судова практика

Главою 20 Кримінального процесуального кодексу України визначено вичерпний перелік слідчих (розшукових) дій, які має право, за відповідних підстав, провести дізнавач, слідчий, прокурор або за їх дорученням працівники оперативних підрозділів під час досудового розслідування в кримінальному провадженні.

Найбільш поширеним серед усіх слідчих (розшукових) дій є допит, оскільки навіть у межах одного кримінального провадження може бути проведено десятки, а то й сотні допитів залежно від його обсягу та складності. При цьому коло осіб, яких сторона обвинувачення вважає за обґрунтоване допитати, обмежується виключно її розсудом і внутрішнім переконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

Підзаголовок

Також закон не визначає й кількості можливих допитів одного і того ж свідка, що нерідко утворює ризики перетворення допиту з процесуального інструменту для збирання доказів на засіб протиправного тиску.

Саме тому питання реалізації свідком під час досудового розслідування права на мовчання стосовно себе, близьких родичів чи членів сім’ї, зважаючи на ризики, які може спричинити неправомірна відмова від давання показань у кримінальному провадженні, на практиці часто є дискусійним, а відтак залишається важливим і актуальним.

Підзаголовок

Отже, відповідно до ч. 1 ст. 65 КПК України свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань.

При цьому процесуальний статус свідка наділяє особу певними правами та обов’язками, закріпленими у ст. 66 КПК України. У контексті права на мовчання безумовно важливими є такі права свідка, як:
Отже, відповідно до ч. 1 ст. 65 КПК України свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань.

знати, у зв’язку із чим і в якому кримінальному провадженні він допитується;
користуватися під час давання показань та участі у проведенні інших процесуальних дій правовою допомогою адвоката;
відмовитися давати показання щодо себе, близьких родичів та членів своєї сім’ї, що можуть стати підставою для підозри або обвинувачення у вчиненні ним, близькими родичами чи членами його сім’ї кримінального правопорушення.

Водночас передбачені законом обов’язки свідка передбачають необхідність:

прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;
давати правдиві показання під час досудового розслідування та судового розгляду.

Висновок

Всебічна обізнаність свідка зі своїми правами та обов’язками є запорукою безпечної та правомірної реалізації його права на мовчання. Однак для забезпечення дієвості та ефективності таких конституційних гарантій, на нашу думку, є доречним внести зміни до кримінального процесуального законодавства України в частині встановлення обов’язку дізнавача, слідчого або прокурора, у разі кожного наступного виклику одного і того ж свідка, котрий скористався правом на мовчання, для проведення його додаткового допиту, умотивовувати та обґрунтовувати таке процесуальне рішення у формі письмової постанови, яку особа або його адвокат (представник) матимуть право оскаржити до слідчого судді в порядку, визначеному ст. 303 КПК України. Реалізація таких змін підвищить рівень процесуальної справедливості, мінімізує ризики зловживання під час досудового розслідування та забезпечить реальний захист права свідка на мовчання.